Пам'ятки Одеської області

Палац генерал-губернатора Новоросійського краю Михайла Воронцова в Одесі збудовано в 1827 році в стилі ампір за проєктом та під керівництвом архітектора Франца Боффо.

Інтер'єри палацу, оформлені видатним скульптором і живописцем Карлом Скотті, являють собою найкращі зразки збережених інтер'єрів Одеси епохи ампіру. Князь Воронцов влаштовував тут шикарні бали.

В радянський час приміщення Воронцовського палацу займав Палац дітей та учнівської молоді.

Колонада бельведера на набережній вважається одним із символів Одеси. В 1994 році поряд встановлено фонтан "День і ніч" роботи Михайла Реви.

У травні 2022 року, під час російсько-української війни, Воронцовський палац був пошкоджений російським ракетним обстрілом.

Будівля збудована у стилі класицизму (архітектор Франц Боффо) для Одеської товарної біржі. Головний фасад прикрашений 12 колонами та скульптурами. Згодом тут розмістилася Міська дума (зараз Одеська міська рада).

На площі перед Міською Думою встановлено старовинну 250-пудову трофейну чавунну гармату з потопленого англійського парового фрегата "Тигр" на згадку про Кримську війну.

Пам'ятник Пушкіну, створений в 1888 роком коштом городян, встановлено на початку Приморського бульвару спиною до Думи (за легендою, так городяни висловили ставлення до міської влади, які виділили на пам'ятник ні копійки з бюджету).

Одеський порт - один із найбільших морських портів Східної Європи, був найбільшим у російській Імперії. Будівництво нового порту при захопленій російськими військами фортеці Хаджибей започаткувало місто. Повністю реконструйований в 1968 році.

Перед будинком морського вокзалу встановлено скульптуру Ернста Невідомого "Золоте дитя", на причалі - пам'ятник дружині моряка. Над морвокзалом височить вежа багатоповерхового готелю "Одеса" (2001 рік). Наприкінці причалу – церква Святого Миколая, новий яхт-клуб. На території - музей якорів просто неба.

Перший у країні музей контрабанди відкрив в Одесі підприємець та колишній військовослужбовець Олександр Отдєльнов.

Музей розташований у підвалі старовинного будинку на вулиці Європейській. В експозиції музею зібрано понад 150 предметів конфіскованої контрабанди та ілюстрацій способів їх незаконного ввезення.

Зокрема, можна побачити порцелянові сервізи з героїном усередині, кокаїнові схованки в різних предметах, нашпиговані цигарковими пачками автомобільні двері, макет підземного ходу, прокопаного під державним кордоном під Ужгородом.

Також відвідувачів знайомлять із тим, як контрабандисти використовували одеські катакомби.

УВАГА! Музей контрабанди припинив свою роботу в 2021 році.

Аркада та дві вежі Карантина, а також залишки Андріївського бастіону - все, що залишилося від оборонних споруд Одеської фортеці.

Земляну фортецю в Одесі заклав у 1793-1794 роках генерал Олександр Суворов після руйнування турецької фортеці Хаджибей. Поруч із нею в 1807 році було збудовано карантин із довгою стіною та двома вежами по її кінцях. Ще дві стіни спускалися вниз, до Карантинної гавані. Одеська фортеця проіснувала менше 20 років, була юридично ліквідована в 1811 році "як визнана нездатною до оборони" й передана Карантину.

Нині на місці суворовської фортеці у Центральному парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка розташовується стадіон "Чорноморець". Збереглася частина аркади Карантинної стіни, прилегла до неї Порохова вежа, що окремо стоїть Мертвецька вежа (у ній був морг), а також Андріївський бастіон Одеської фортеці, на якому згодом було встановлено Олександрівську колону (1891 рік).

З аркади відкривається мальовнича панорама морського порту.

Пам'ятник давньоримському поетові Публію Овідію Назону, на честь якого названо Овідіополь, знаходиться у мальовничому місці на березі Дністровського лиману.

Овідій відомий як автор "Метаморфоз" та "Науки кохання". Залишок життя він провів у засланні в північно-східних провінціях Римської імперії (найвірогідніше, на території сучасної румунської Констанци). У XVIII сторіччі вважалося, що місце заслання Овідія було на східному березі Дністровського лиману, тому в 1795 році татарське поселення Хаджигер, що знаходилося тут, було перейменовано в Овідіополь.

Авторський історико-краєзнавчий музей створено у Вилковому художником Олександром Шароновим у 2002 році. Музей розташований в центрі міста.

В основу експозиції лягли 54 художніх полотна митця, а також ікони, предмети побуту старообрядців та інших народів, що проживали на території Бессарабії (анти, готи, греки, скіфи, римляни, турки та інші).

В експозиції Вилковського краєзнавчого музею представлена зброя часів Задунайської Січі, російсько-турецьких воєн, а також Другої Світової війни.

Музей сучасного мистецтва Одеси створено в 2008 році бізнесменом, інтелектуалом та меценатом Вадимом Мороховським. Протягом свого існування музей кілька разів міняв локацію, поки у 20025 році не відкрився в нинішньому приміщенні – у двоповерховому особняку біля католицького костелу Успіння Пресвятої Діви Марії. 

В основу експозиції Одеського музею сучасного мистецтва покладено унікальну колекцію творів "другої хвилі одеського авангарду" Михайла Кнобеля, яка була суттєво розширена за час існування закладу. Особливий інтерес становлять твори нонконформістського мистецтва 1960-х – 1970-х років та "Нової південної хвилі" кінця XX століття.

Музей сучасного мистецтва Одеси має виставковий простір та галерею, в яких проводяться виставки сучасного мистецтва, конференції та різні артпроєкти. На першому поверсі розмістилося невеличке кафе та крамниця. Також для відвідувачів передбачене підземне сховище.

Виноградарсько-виноробне господарство "Винхол Оксамитне" засновано в 1998 році на місці, де 120 років тому розташовувалося шато графа Давидова. Має 550 гектарів власних виноградників у долині озера Ялпуг. Виробляє вина під власними брендами Villa Tinta (сухі ординарні вина з місцевих та європейських сортів винограду), Tintarella (ігристі вина за технологією Шарма) та Tinta (напівсолодкі купажні вина).
    
Підприємство оснащене сучасним обладнанням для всіх етапів виробництва - починаючи з італійських дробарок і французьких пневматичних пресів Vaslin Bucher для ретельного й ніжного пресування винограду та закінчуючи італійської лінією розливу тихих та ігристих вин. З технологічним процесом переробки винограду, виробництва та розливу вина можна познайомитися під час екскурсії та дегустації.

Екскурсійна програма починається з дегустації ігристого на даху заводу з краєвидом на виноградники та озеро Ялпуг на відстані 1-4 кілометри від виноробні. В сезон переробки винограду також можна спостерігати за збором врожаю. Далі екскурсія триває в цехах: переробки винограду, розливу та шампанізації. Після екскурсії підприємством гостей запрошують до дегустаційної зали у підвалах виноробні.

"Винхол Оксамитне" є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії". З 2018 року "Винхол Оксамитне" разом з виноробами долини озера Ялпуг бере участь у створенні одних з перших в Україні географічних зазначень PDO Yalpuh для вин з сортів Одеський Чорний та Сухолиманський та однойменного PGI для вина з європейських сортів винограду.

"Європейська сироварня" в селі Шабо - це нова, сучасна сироварня, побудована за європейським зразком.

Сироварня має замкнутий цикл виробництва - від вирощування кормів для тварин до переробки молочної сировини і отримання кінцевого продукту. Процес сироваріння ретельно контролюється на кожному з етапів. У виробництві використовується виключно голландські живі закваски, які надають сирам особливу неповторність, текстуру і тонкий сирний смак.

Сироварнею проводяться екскурсії, під час яких відвідувачів знайомлять із процесом і секретами виробництва сиру. В ході екскурсії можна побачити процес і дізнатия тонкощі сироваріння, спробувати вишукані сорти сиру.

На території є дитячий майданчик, зони відпочинку і куточок із живими тваринами, де їх можна погодувати, отримати вичерпну інформацію про їх утримання. Також є магазин, в якому можна придбати вподобаний сир і сувенірну продукцію.

На території "Європейської сироварні" є cheese-кафе "Cheeseрія", в якому готують страви на основі сиру.

Ананьївський історико-художній музей відкрито 6 листопада 1977 року на центральній вулиці Ананьєва як філію Одеського художнього музею.

Будівля, в якій розташований музей, була збудована у 80-ті роки ХІХ століття. До більшовицького перевороту 1917 року це був один із прибуткових будинків.

В експозиції музею представлені роботи місцевих художників – Ростислава Палецького, Павла Ляховського, Георгія Бєлали та інших. Перлина експозиції – живопис відомого художника-баталіста Євгена Столиці, учня Геннадія Ладиженського, Михайла Клодта, Архіпа Куїнджі. Для постійного експонування робіт академіка живопису Євгена Столиці під час відкриття музею було відведено 3 зали з унікальними матеріалами про життя художника.

Ще три зали музею присвячені краєзнавству та історії Ананьєва та району – в експозиції представлені предмети побуту ананьївців, матеріали про роки Другої світової війни та дореволюційного періоду міста Ананьїв.

Оригінальна будівля Арабського культурного центру в Одесі має всі шанси згодом стати пам'яткою архітектури.

Великий будинок у мавританському стилі збудовано в 2001 році коштом арабського бізнесмена Аднана Ківана. Мечеть сильно вирізняється в міській забудові та є справжньою східною перлиною Одеси.

При вході до молельної зали чоловіки та жінки мають зняти взуття, а жінкам видаються довгі халати з капюшонами. В залі для молитов ажурна в'язь на перилах сходів та архітектурних елементах роблять внутрішнє оздоблення мечеті витонченим та повітряним. Крім кількох невеликих поличок для книг з обох боків зали, більше ніяких меблів немає. Вся підлога застелена м'яким килимом, малюнок якого ніби ділить килим на рівні квадрати, які служать умовним розмежуванням сидячих місць для тих, хто молиться. Під стелею головна прикраса – велика кришталева люстра, що сяє сотнями вогників.

Арабський культурний центр в Одесі відкритий для екскурсій, які знайомлять відвідувачів з арабською культурою. Діє школа арабської мови, бібліотека.

Арцизький історико-краєзнавчий музей заснований в 1977 році з ініціативи місцевого вчителя історії Дмитро Чербаджи, який став його першим директором.

Музейний фонд становить більше 8 тисяч експонатів різних періодів, зокрема скіфського, слов`янського та німецького (1816-1940 роки), з яких 200 оригінальних. В залах музею представлені етнографічні експозиції побуту, традицій представників української, болгарської, німецької національностей - "Бессарабський будинок XIX століття", "Бессарабська хата XX століття", "Бессарабський сарай", "Бессарабське подвір'я".

У 2021 році відкрита експозиція жіночих суконь різних національностей багатонаціонального бессарабського краю та експозиція грошей.

Філія музею Головного управління Національної поліції в Одеській області відкрилася в Арцизі в 2022 році у відділенні поліції №1 Болградського районного відділу поліції.

В експозиції музею представлені раритетні речі, пов’язані з роботою правоохоронців у різні часи - від Київської Русі до нині. Колекція музею налічує понад тисячу  експонатів, які збирали близько року: фотографії, документи та особисті речі працівників системи МВС, їх відзнаки, зразки озброєння та форменого одягу різних історичних періодів, часописи МВС, зразки службового транспорту. Багато унікальних експонатів передали пенсіонери органів внутрішніх справ.

Балтський історичний музей розташований в двопорховій будівлі, що є пам'яткою архітектури, в центрі міста Балта. Музей був відкритий у 2011 році завдяки старанням його директора, краєзнавця та почесного громадянина міста Петра Ткача.

Експозиція музею відображає історію міста Балта та його сьогодення. Тут є багата колекція експонатів, що відображають різні епохи та події в житті балтян: тут зберігається золота скіфська ваза вагою 636 грамів, можна побачити кістки мамонта і мастодонта, розкопані місцевими жителями. В експозиції також широко представлені фотографії і речі князів Любомирських, колишніх власників цих земель, предмети побуту селян і ремісників, римські амулети, предмети амуніції різних часів, атрибути козацького життя.

Одна з музейних експозицій присвячена знаменитому земляку - українському поету-гумористу і сатирику Степанові Олійнику.

У великій музейній залі регулярно проводяться виставки місцевих художників, різноманітні заходи, пленери, презентації.