Пам'ятки Сумської області

Літературний музей письменників Леоніда Полтави та Йосипа Дудки діє в селі Пустовійтівка при Пустовійтівській загальноосвітній школі імені Петра Калнишевського.

Заклад відкрився в 2006 році як меморіальний музей поета, публіциста, громадського діяча Леоніда Полтави до 85-річчя від дня його народження. Експозиція музею знайомить із життєвим, творчим шляхом Леоніда Полтави, виданнями його книг англійською та українською мовами, родинними знімками, афішами виступів, лібретто опер та оперет, колекціями значків, брелоків, монет, марок, конвертів, особистими речами Леоніда Полтави, які подаровані музеєві його родиною з Нью-Йорку.

Згодом була відкрита музейна експозиція до 95-річчя від дня народження Йосипа Дудки – відомого поета і педагога Роменщини, неординарної людини, палкого патріота своєї землі.

Кімната-музей поета Пилипа Рудя працює в приміщенні Бистрицького навчально-виховного комплексу, адже саме в селі Бистрик він народився у 1910 році та навчався у місцевій школі.

В експозиції представлено портрет Пилипа Рудя, документи і світлини з його сімейного архіву, розповідь про життя і творчість поета "Серце мужнє і пісенне", малюнок його рідної хати. З особистих речей Рудя можна побачити книги, сорочку, листи з війни до рідних, посвідчення кореспондента по Південно-Західному фронту, збірку поезій "Звитяжна молодість" тощо. 

Серед інших матеріалів про життя і творчість Рудя: спогади про нього друзів та односельців, листування школярів з дружиною та донькою поета, статті, присвячені Рудю та фотоматеріали про життєвий і творчий шлях поета.

Приватний музей старожитностей "Причал Одіссея" у Сумах заснував 2015 року сумський фотохудожник, краєзнавець та колекціонер Сергій Гуцан. Його колекція починалася з добірки старих світлин та фотоапаратів. Згодом до них додалися особисті археологічні знахідки різних епох, а також старожитності, придбані в антикварних магазинах різних країн світу.

В 2022 році відбулося офіційне відкриття музею в новому приміщенні – колишньому будинку відомої сумської родини Григор’євих. Експозиція розміщується у чотирьох кімнатах і на мансарді. У першій кімнаті представлені різноманітні несистемні речі, що характеризують творчий пошук колекціонера. Друга зала присвячена історії вулиці Воскресенської від козацьких часів до XX століття. У третій кімнаті відтворено типовий інтер'єр початку XX століття і представлено експозицію, присвячену родині Григор’євих. У четвертій залі демонструються артефакти, що перетворені художниками на артоб'єкти. Виставковий простір "Світлиця" на мансарді має змінну експозицію.

Відвідування музею "Причал Одіссея" можливе за попереднім записом лише у супроводі авторської екскурсії власника (годинна екскурсія експозицією або двогодинна екскурсія експозицією та вулицями Воскресенською і Соборною).

При музеї працює крамничка "Геродот-Shop", де можна придбати копії історичних прикрас від сумського майстра Данила Сорокіна.

Музей Тараса Шевченка створений при навчально-виховному комплексі села Шеченкове на Сумщині у зв'язку з тим, що видатний український поет побував тут у 1859 році.

У тодішній Гирівці Шевченко гостював кілька днів у маєтку родини Лазаревських. Тут він працював над деякими поетичними творами, серед них – "Ой, на горі ромен цвіте". Також намалював портрет господині – Афанасії Лазаревської.

Музей заснований у 1961 році як шкільна літературна кімната Тараса Шевченка. Основна експозиція присвячена зв'язкам Тараса Шевченка з родиною Лазаревських. Серед них фотокопії родинних документів, портрет історика Олександра Лазаревського, спогади його сина.

В етнографічному куточку представлені побутові речі, якими селяни користувалися за часів життя Шевченка: глечики, тарілки, рушники тощо.

Музей-майстерню заснував в Сумах у 2006 році відомий український митець Леонтій Костур. Художник працює у стилі, який назвав власним прізвищем – "костуризм". Його переважно глиняні роботи, костури, розповідають про побут і традиції України.

Майстерня розташована в будинку, яку Леонтій Костур отримав у спадок і переоблаштував на музей-майстерню. У музеї експонується понад 300 скульптур ("костур") та значна кількість творів живопису.

Музей-садиба Олекси Ющенка у селі Хоружівка на Сумщині діє з 2007 року як сектор Недригайлівського краєзнавчого музею у складі Державного історико-культурного заповідника "Посулля". Розташовується на південній околиці села, що має назву Шкодівка.

Експозиція розміщується у столітній батьківській хаті українського поета і журналіста Олекса Ющенко, троюрідного дядька третього Президента України Віктора Ющенка. В будинку відтворена обстановка, яка була тут за життя Олекси Ющенка та його батьків на початку XX століття.

В експозиції представлені особисті речі родини Ющенків, перші видання збірок поета, його статті, листи і світлини.

На подвір'ї встанволене погруддя Олекси Ющенка.

Народний музей історії села Салогубівка засновано 1975 року. Початково він був присвячений радянському розвіднику Кузьмі Гнідашу, який народився у Салогубівці у 1914 році.

Зараз у музеї представлено 1410 експонатів, із них 200 оригінальних. В експозиції зібрані матеріали і документи, що висвітлюють історію села та життя його відомих уродженців. Представлені деякі етнографічні матеріали.

Народний музей історії села Чернеча Слобода розташований у центрі населеного пункту, навпроти школи. Відкрився у 1991 році з ініціативи місцевої громадськості. В оформленні брав участь відомий художник Микола Бондаренко.

Експозиція сформована завдяки небайдужим жителям села Чернеча Слобода, які поділилися з музеєм багатьма старожитностями. Зокрема, представлені зразки традиційного одягу, вишитих рушників, кераміки тощо.

Старі документи і світлини на стендах розповідають про період Українмької революції, часи Голодомору та Другої світової війни, зокрема увіковічена пам'ять чотирьох братів Морозів та п'яти братів Шаповалів. Представлені й матеріали про сучасну російсько-українську війну.

Народний музей імені Лесі Українки відкрито в Косівщині в 1971 році до 100-річчя від дня народження поетеси.

Перебування Лесі Українки на Сумщині пов'язане із її лікуванням від туберкульозу. В 1889 році мати привезла Лесю в Косівщину до народної цілительки Параски Богуш. Тут поетеса написала свої "Весняні пісні".

Кімната-музей Лесі Українки розміщується в місцевій загальноосвітній школі, яка носить ім'я поетеси. Серед 600 експонатів - речі, що належали Парасці Богуш: горщик, товстостінна сулія для ліків, корито, рушник. Представлено першу збірку Лесі Українки "На крилах пісень" 1904 року видання тощо.

Екскурсії проводять юні екскурсоводи.

Музей уславленого командира Сумського партизанського з'єднання Сидора Ковпака відкрився в 1971 році при Глухівському технікумі механізації (зараз Глухівський агротехнічний інститут).

Музей відображає історію партизанського руху на Сумщині в роки німецької окупації 1941-1943 років. Зокрема, представлені матеріали та карти про три рейди ковпаківців Сумщиною, рейд на Правобережну Україну, знаменитий Карпатський рейд, а також Польський та Німанський.

Один із раритетів - дерев'яна німецька табличка "Обережно: Ковпак!", які розвішували в місцях дії партизанів.

Також можна побачити особисті речі Ковпака та членів його родини, зокрема його знамениту трофейну мадярську офіцерську шубу.

Недригайлівський краєзнавчий музей відкрився у 2006 році з ініціативи місцевого осередку товариства "Просвіта". Розташовується у відреставрованому приміщенні друкарні. Входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Посулля".

Експозиція налічує близько 5000 експонатів. В археологічній колекції представлені фрагменти кераміки та металевих вироби бронзової доби, знайдені археологами в урочищі Мазепина гора. Історичний розділ розповідає про заснування селища Недригайлів, тут можна побачити копії документів періоду Хмельниччини.

Також представлені зброя, військове спорядження, знаряддя праці, предмети побуту різних часів, матеріали про Голодомор 1932–1933 років, ліквідацію аварії на ЧАЕС.

Крім того, музей висвітлює життя та діяльність місцевих художників, народних майстрів, науковців та політиків.

Олександрівська чоловіча гімназія – найстаріший навчальний заклад Сум. Пам'ятка архітектури національного значення.

Гімназія заснована меценатом Павлом Харитоненком. Основний корпус у стилі класицизму споруджено в 1873 році. Пізніше було побудовано пансіон на 40 осіб для іногородніх учнів. Завдяки гостроверхим вежам, зубцям, стрілчастому порталу і таким самим вікнам, ця будівля нагадує середньовічний замок. У цьому ж стилі збудовано лікарню. Незвичайні за красою сходи, що ведуть на другий поверх головного корпусу, та двосвітла актова зала.

Наразі це Сумська класична гімназія, що спеціалізується на поглибленому вивченні англійської мови.

Оленячу ферму в Козацькому на Сумщині заснував 2022 року оленяр Дмитро Русанов спільно з місцевою агрофірмою "Козацькою". Оленів тут розводили ще за радянських часів, але згодом їх популяція занепала, аж поки ентузіасти не вирішили відновити справу.

Ферма має площу близько 70 гектарів. Зараз тут живуть близько 800 і 250 ланей. Представлені чотири племенні гілки оленя європейського: британська, новозеландська, австрійська та румунська. Тварин тримають у великих вольєрах, де вони почуваються вільними.

Для туристів на оленячій фермі проводять екскурсії, під час яких розповідають про розведення тварин, їхні повадки та раціон. Також оленів можна погодувати.

Крім того, ферма пропогує презентації-дегустації продуктів ТОВ "Агрофірма "Козацька", серед яких м'ясні страви,  молочні продукт, олія і традиційні місцеві напої. Можна замовити катання по селу в кареті на конях.

Охтирський міський краєзнавчий музей розміщується колишньому приватному особняку кінця ХIХ – початку ХХ століття, що розташований у центрі міста Охтирка.

Музей заснований в 1920 році. Працює три постійно діючих експозиції: "Фауна рідного краю", "Історія Охтирщини", "Охтирка в окупаційний період" та виставкова зала.

Найцікавіші експонати музею: особисті речі письменника-земляка Івана Багряного, предмети старовини, фотографії, книги на історичну тематику, іменний покажчик "Харківські Губернські депутатські збори 1786-1919 років", книги про визволення України від фашистських загарбників, театральні костюми.

Співробітники музею проводять екскурсії містом Охтирка та околицями.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році будівля Охтирського краєзнавчого музею постраждала від вибуху, зараз вона потребує реставрації. Частина експозиції була пошкоджена. Але найцінніші експонати вдалося врятувати.

Охтирський Свято-Троїцький монастир заснований у 1654 році в мальовничому місці на вершині Монастирської гори на лісистому березі Ворскли.

Першим будівничим монастиря був ігумен Іоаннікій, який прибув до Охтирки зі своєю братією з розореного поляками Лебединського монастиря за Дніпром.

За переказами, перший дерев'яний храм було освячено у XVII сторіччі на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, і монастир спочатку називався Благовіщенським. Пізніше коштом охтирського полковника Федора Осипова замість дерев'яної було побудовано однойменна кам'яна трапезна церква.

З 1720 року за указом Петра I настоятелем Охтирського монастиря став духовник царя Тимофій Надаржинський. Помер він у 1729 році й був похований у побудованому ним Троїцькому соборі. Його син Йосип Надаржинський власним коштом збудував кам'яну церкву Преображення Господнього з братньою трапезною та дзвіницею, а в 1741 році – лікарню з храмом Петра та Павла. Головною святинею монастиря була чудотворна Охтирська ікона Божої Матері "Всіх скорботних Радості".

У 1917 році Охтирський монастир було закрито, у ньому розмістили притулок для дітей-сиріт, потім військову частину. У роки Другої світової війни будівлі монастиря дуже постраждали.

Відродження Охтирського Свято-Троїцького монастиря розпочалося в 2002 році.